Одним з важливих елементів інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) є приведення у відповідність законодавства України до стандартів права ЄС. Така адаптація законодавства є результатом співпраці України та Європейського Союзу у багатьох сферах суспільного життя.

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу полягає у поетапному прийнятті та впровадженні нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу.

Часто, поряд з терміном “адаптація”, для позначення цього процесу використовуються інші терміни, такі як “зближення законодавства”, “гармонізація”, “апроксимація”, “уніфікація”. Питання правильності застосування терміну до процесу, що відбувається в Україні, неодноразово розглядалось і Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України. Його експерти прийшли до висновку, що “в процесі досягнення принципової адекватності законодавства України до законодавства Європейського Союзу слід вживати термін адаптація, оскільки він має ширше значення, ніж гармонізація, і що найголовніше, включає в себе процес гармонізації”.

Термін “гармонізація” використовується в праві Європейського Союзу для позначення процесу зближення законодавств держав-членів, коли узгоджуються спільні підходи, концепції розвитку національного законодавства, виробляються спільні для застосування правові норми. Це швидше взаємний процес між державами-членами, що впроваджується на рівні Європейського Союзу, використовуючи як засіб первинне (установчі договори Європейських Співтовариств) та вторинне право ЄС (директиви, регламенти, рішення).

В Україні процес наближення до законодавства ЄС носить швидше односторонній характер, адже Україна не є державою-членом Європейського Союзу і не бере участі в нормотворчих процесах на рівні ЄС. Тому, доцільніше використовувати для цього процесу термін “адаптація”, а ніж “гармонізація”.

Що стосується охорони навколишнього середовища, то головним документом, що визначає основи співпраці між Україною та Європейським Союзом у цій сфері є Угода про партнерство і співробітництва між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами і Україною , підписана у 1994 році. Метою такого співробітництва є боротьба з погіршенням стану навколишнього середовища, що охоплює моніторинг забруднення, систему інформації про стан довкілля, боротьбу за забрудненням повітря та води, стале та екологічно чисте виробництво, збереження біологічної різноманітності та охорону лісів, та ін.

Відповідно до ст. 51(1) Угоди про партнерство і співробітництво, “важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною і Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України із законодавством ЄС. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.”

Серед галузей, в яких буде проводитись адаптація, Угода називає, серед іншого, охорону здоров’я та життя людей, тварин і рослин, навколишнього середовища.

В Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу 1998 року говориться, що “ адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.”
Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС.
Важливим етапом для реалізації процесу адаптації в Україні стало затвердження 27 листопада 2003 року Верховною Радою України Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу .

В програмі подається ряд визначень, що є важливими для адаптації законодавства. Зокрема, сама адаптація законодавства визначається як “процес приведення нормативно-правових актів України у відповідність до acquis communautaire”, тобто до правової системи Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського Співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці в сфері юстиції та внутрішніх справ.

Джерелами acquis communautaire є установчі договори Європейських Співтовариств та Європейського Союзу, а також договори, що вносять зміни та доповнення до установчих договорів; директиви, регламенти, рішення, рекомендації та висновки; міжнародні угоди, укладені між Європейськими Співтовариствами та третіми державами; загальні принципи європейського права.

Метою загальнодержавної програми є створення передумов до підготовки законодавчого підґрунтя для входження України в Європейський Союз.

Загальнодержавна програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної правової системи України шляхом удосконалення нормотворчої діяльності органів державної влади та запровадження єдиної системи планування, координації та контролю роботи з адаптації законодавства.

Адаптація законодавства України є послідовним процесом, який складається з декількох етапів. Перший етап розрахований на 2004-2007 роки, а періоди наступних етапів будуть визначатися відповідно до результатів та ситуації в Україні.

Серед пріоритетних сфер першого етапу називається, серед іншого, охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин, а також довкілля.

Відповідно до Загальнодержавної програми адаптації, програма спрямована на виконання таких завдань:

- розробка глосарію термінів acquis communautaire, розробка єдиних вимог до перекладів та централізованої системи перекладів;
- проведення порівняльно-правового дослідження відповідності законодавства України acquis communautaire у пріоритетних сферах;
- переклад на українську мову актів acquis communautaire у пріоритетних сферах;
- створення ефективного загальнодержавного механізму адаптації законодавства;
- створення загальнодержавної інформаційної мережі за питань європейського права;
- створення системи навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права;
- вжиття заходів щодо опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовки планів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання.

Програма передбачає послідовність здійснення адаптації законодавства в пріоритетних сферах, визначає повноваження з цього питання органів державної влади, зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерством юстиції України, Координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Конкретні заходи з адаптації законодавства, прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Програмою визначаються особливості розгляду законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, що належать за предметом правового регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу.

Тепер, кожен законопроект, винесений на розгляд Верховної Ради України, спочатку подається до Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції для визначення належності за предметом регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються європейським правом. Якщо законопроект належить до такої сфери, то готується експертний висновок щодо відповідності законопроекту acquis communautaire Урядовим органом державного управління в сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Тоді законопроект повертається в Комітет з питань європейської інтеграції для підготовки пропозицій щодо доцільності прийняття законопроекту Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти, які суперечать acquis communautaire, можуть прийматись лише за наявності достатнього обґрунтування необхідності прийняття та на чітко визначений термін.

Фінансування заходів для виконання Загальнодержавної програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів міжнародної технічної допомоги. Для належного виконання Програми передбачається ряд заходів, що стосуються кадрового забезпечення, зокрема, створення програм професійної підготовки, розробка навчальних курсів з європейського права, поглиблене вивчення іноземних мов та ін.

Для інформаційного забезпечення виконання Програми необхідно створити та забезпечити функціонування загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права. Елементи мережі повинні включати створення Інтернет-порталу та електронної системи документації, спеціалізованої бібліотеки європейського права, забезпечення доступу учасників процесу адаптації до баз даних законодавства Європейського Союзу, забезпечення передплати на офіційні видання Європейського Союзу.

В України в сфері адаптації створені та діють спеціальні органи, наприклад, Державна Рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Національна Рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

У 2001 р. Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу затвердила орієнтовний перелік нормативних документів, до яких має бути адаптоване законодавство України протягом 2002-2004 років. В сфері охорони довкілля було визначено 56 документів, які стосуються, зокрема, водної політики, генетично змінених організмів, флори та фауни, оцінки впливу на навколишнє середовище, небезпечних відходів, запобігання забруднення, та ін.

У 2003 році Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства провів експертну оцінку наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу в сфері навколишнього середовища. Був проведений аналіз ситуації в Україні у відповідних галузях (зокрема, вільний доступ до екологічної інформації, оцінка впливу на навколишнє середовище, захист атмосферного повітря від забруднення, захист водних ресурсів, захист навколишнього середовища від відходів, ГМО, охорона природи, та ін.), визначено рівень наближення до відповідного нормативно-правового акту в ЄС, а також зроблено ряд рекомендацій у цій сфері. Наприклад, в сфері запобігання негативного впливу на навколишнє середовище від генетично модифікованих організмів та продуктів рекомендовано “прийняти законодавчий акт на основі Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично-модифікованих організмів”, що стосується створення, випробування та практичного застосування генетично-модифікованих організмів, враховуючи зауваження та пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи, та подати його на розгляд до Верховної Ради”.

ЄС підтримує адаптацію законодавства України шляхом надання технічної допомоги ЄС, зокрема, через заснований в рамках програми Tacis Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, а також через низку інших проектів, включаючи “Правові студії” та “Управління стандартами у сфері охорони навколишнього середовища на підприємствах”. Недавно розпочав свою роботу проект “Розробка стратегії гармонізації правової бази поводження з відходами на державному і регіональному рівні зі стандартами Європейського Союзу”.

Зрозуміло, що процес адаптації є нелегким завданням для України. Адже, незважаючи на розробку механізму адаптації, визначення її основних етапів та методів адаптації, існує і ряд проблем, що полягають, серед іншого, у чіткому визначенні використовуваних термінів та правильному їх перекладі, виділенні питань, що потребують адаптації, у відсутності достатньої кількості спеціалістів у сфері європейського права та ін.