Копенгаген: надія чи розчарування?
Молода дівчина з криком прокинулася від жахливого сну. Перед тим вона дивилася новини про кліматичні жахи і потім у жахливому сні побачила себе на випаленій землі. Земля тріскала під її ногами. Потім її ледь не змів ураган. Батько сказав дівчині про кліматичні переговори, які відбуваються цього тижня у Копенгагені, Данія. На веб-сторінці цього заходу був заклик “підняти свій голос”. Вона вхопила камеру батька, скерувала її на себе і зробила просту заяву: “Будь ласка, допоможіть світу.” Наслідуючи її приклад, сотні інших дітей послали таке ж повідомлення. У понеділок повідомлення дівчинки отримали тисячі делегатів тут у Копенгагені, які працюють, щоб виробити кліматичну угоду. Дехто називає цей світовий самміт найважливішими міжнародними переговорами з часу закінчення Другої світової війни. Втім до теперішнього часу прогрес досить спорадичний.
У той час, як світ шкутильгає в напрямку досягнення угоди щодо дій для обмеження зміни клімату, у готелях Копенгагена розмістилися 15 000 делегатів від урядових посадовців, стриманих професійних екологів до вуличних активістів. Планується, що у ралі, яке заплановане на суботу, візьмуть участь до 60 000 учасників з-поза залу переговорів.
Тут перебуває потужна група, яка має зв’язки з Юджином, Львовом і яка працює над шляхами досягнення покращень в угодах та інших домовленостях з метою обмежити зміну клімату.
Аліса Джол, випускниця юридичного факультету Орегонського університету 2008 року, очолює команду неурядових організацій, які намагаються проштовхнути в угоду аспект прав людини. Ми, Світлана Кравченко та Джон Бонайн, два професори права входимо до її делегації. У цій ролі ми допомагаємо розробляти позиції НУО, з якими будуть звертатися до урядових делегацій. У Копенгагені ми виконуємо ще дві інші ролі. Ми працюємо над зверненням до переговорів на підтримку “мехінізму дотримання” – міжнародного органу, який би контролював дотримання країнами їхніх обіцянок. Вже довгий період часу Сполучені Штати не погоджуються на такий мехінізм, але ми надіємося, що це може змінитися.
І також ми входимо до всесвітньої правової мережі швидкого реагування під назвою Правова ініціатива відгуку. У цій ролі наша функція полягає в тому, щоб відповідати на термінові запити від неурядових організацій стосовно правових питань, що виникають. Ми доступні для особистого контакту, спілкування через мобільний телефон, текстові повідомлення чи електронну пошту і зосереджуємося на питаннях прав людини та на обстоюванні мехінізму дотримання, щоб запевнити, що країни дійсно дотримуються своїх зобов’язань. Також на боці НУО працює Тім Рім, який на одязі має кольори організації Грінпіс Інтернешенл. Він закінчує юридичний факультет Орегонського університету у травні. Два тижні тому він закінчив “екстернатуру”, яка тривала один семестр, у Секретаріаті зі зміни клімату у Бонні, Німеччина.
Ще один юрист, яка пов’язана з Юджином, працює у Державному департаменті США і входить до складу офіційної делегації США – Речел Кастенберг. Вона закінчила програму екологічного права на юридичному факультеті Орегонського університету у 2006 році. Коли ми зустрілися з нею, вона мовчала як риба про деталі переговорів, так, як урядовий юрист і повинен робити, проте, все-таки вона випромінювала надію.
Джон Бонайн, професор Орегонського університету, голова Наглядової ради ЕПЛ,
Світлана Кравченко, професор Орегонського університету, президент ЕПЛ
